Розвиток інвестицій та інновацій є досить важливими процесами для ефективного економічного розвитку держави. За допомогою успішних нововведень та реалізації інвестиційних проектів надається змога нарощувати інтелектуальний потенціал в державі, що є запорукою процвітання та зміцнення української економіки. Проте самостійно інвестиційно-інноваційні процеси розвиватися не можуть, потрібна міцна державна підтримка, а саме ефективно діючі механізми державного регулювання даних процесів. На жаль, в Україні законодавча база в даній сфері є далеко не досконала, що перешкоджає ефективному впровадженню інвестицій та інновацій в державі.
Наданий час в інвестиційно-інноваційній діяльності країни існує недостатнє інвестування народного господарства, що підсилює спад виробництва та призводить до зниження інвестиційних спроможностей суб’єктів господарювання та держави. Покращити дану ситуацію в Україні зможе лише науково обґрунтована та ефективні інвестиційна політика держави.
Дослідженням питань регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні займалися достатньо багато вчених, зокрема О.М.Вольська, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Т.В. Майорова, А.А. Пересада,С.О.Шосталь та ін. Проте дослідження механізмів державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні є недостатніми та потребують більш детального розгляду.
Мета даної статті полягає у визначенні ролі та обґрунтуванні основних шляхів удосконалення механізмів державного регулювання інноваційних та інвестиційних процесів в Україні.
Інвестиційно-інноваційна діяльність являється однією із складових реальних інвестицій, яка може бути також представлена лише інноваційною діяльністю або інвестиціями екстенсивного розвитку.
Основним чинником економічного зростання є ефективні інвестиції в інноваційний процес. Саме вони забезпечують структурну перебудову економіки на новій науково-технологічній базі і сприяють покращенню її конкурентоспроможності. Фінансування інноваційної діяльності може здійснюватись за рахунок приватних інвестицій, що мають змінний характер та державних коштів, які є недостатніми, тоді як інноваційний розвиток країни потребує систематичних капіталовкладень.
Інвестиційно-інноваційна галузь є дуже важливою складовою в процесі розвитку будь-якої держави. Проте дана сфера не в змозі ефективно розвиватися самостійно без ефективно діючих механізмів регулювання, тому значну роль відіграють державні важелі впливу, які мають надавати достатньо можливостей для впровадження інноваційних та реалізації інвестиційних процесів.
Метою державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів є повне забезпечення реалізації програм розвитку суспільства в соціальній, економічній та науково-технічній сферах і державний захист та підтримка інвестицій.
На даний час в Україні ще не сформовано ефективний організаційно-економічний механізм інвестиційно-інноваційного регулювання, а діючий недостатньо відповідає сучасним вимогам.
Прямий державний вплив на інвестиційно-інноваційні процеси в Україні проявляється в організації певної діяльності з визначенням стратегічних завдань та пріоритетів, розробкою продуманих основ інвестиційної та інноваційної політики, впровадженням державних програм з необхідним фінансуванням тощо. Інвестиційно-інноваційні процеси в регіонах ґрунтуються на погодженні інтересів та об’єднанні зусиль таких суб’єктів як держава, регіон та інвестор.
На думку М.М.Петричко та С.В.Прохорчук, «механізм впливу держави на забезпечення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату і проведення політики технічного переоснащення складається з трьох векторів: створення спеціальних фінансових механізмів підтримки такої діяльності, формування відповідної інвестиційної та інноваційної інфраструктури, використання непрямих методів підтримки».
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інвестиційну діяльність», «державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики, виходячи з цілей та показників економічного і соціального розвитку України, державних та регіональних програм розвитку економіки, державного і місцевих бюджетів, зокрема передбачених у них обсягів фінансування інвестиційної діяльності».
Державне регулювання інвестиційної діяльності має на меті управління не лише державними інвестиціями, але й регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності та моніторинг за діями всіх інвесторів та учасників інвестиційного процесу.
Згідно чинного законодавства, управління державними інвестиціями здійснюється безпосередньо державними органами влади та включає процес планування, визначення умов здійснення та виконання зобов’язань з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.
Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні здійснюється наступним чином:
- подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
- державних норм та стандартів;
- заходів щодо розвитку та захисту економічної конкуренції;
- роздержавлення і приватизації власності;
- визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
- політики ціноутворення;
- проведення державної експертизи інвестиційних проектів;
- інших заходів.
Закон України «Про інноваційну діяльність» «визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції».
Механізм державного регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:
- визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
- формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
- створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;
- захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;
- фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
- стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;
- встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;
- підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Виходячи з наведених механізмів державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів слідує, що вони мають гнучко поєднувати усі важелі, як економічні так і адміністративні. Відповідно до певних умов, залежно від стратегічних змін, інструменти державного впливу повинні передбачати тактичні зміни.
Для повного розуміння повноти участі держави в інвестиційно-інноваційному процесі звернемось до статистики. Так, головним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишаються власні фінансові ресурси суб’єктів господарювання, за рахунок яких у 2016 році освоєно 69,4% капіталовкладень. Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 7,1%. За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 9,4% капітальних інвестицій. Частка коштів іноземних інвесторів становила 2,9% усіх капіталовкладень, частка коштів населення на будівництво житла – 8,9%. Інші джерела фінансування становлять 2,3% (рис. 1).
Рис. 1. Розподіл капітальних інвестицій за джерелами фінансування у 2016 р.,%
Отже, Україна залишається інвестиційно-привабливою державою, є достатньо інтегрованою у світове господарство, проте порушення макростабільності на зовнішніх ринках позначається на інвестиційно-інноваційних процесах в Україні.
Для ефективного досягнення мети та виконання завдань, які поставлені перед державою в сфері регулювання інвестиційно-інноваційних процесів вважаємо, що варто використовувати таку форму державного регулювання, яка дає змогу поєднати інтереси всіх учасників інвестиційного процесу.
Для подальшого покращення інвестиційного клімату України актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.
Ряд позитивних кроків у цьому напрямі вже здійснено:
- На сьогодні в Україні створене правове поле для інвестування та розвитку державно-приватного партнерства. Законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.
- На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.
- Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.
- Підписано та ратифіковано Верховною Радою України міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з більше ніж 70 країнами світу.
- З метою спрощення порядку залучення іноземних інвестицій та унеможливлення прояв ознак корупції при їх державній реєстрації 31.05.2016 прийнято Закон України № 1390-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій».
Також, Указом Президента України від 29 серпня 2016 року № 365/2016 затверджено положення про Національну інвестиційну раду. Основними завданнями Ради є:
- розроблення пропозицій щодо стимулювання та розвитку інвестиційної діяльності в Україні, формування привабливого інвестиційного іміджу України, у тому числі з урахуванням найкращої міжнародної практики;
- сприяння формуванню основних напрямів державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні;
- напрацювання пропозицій щодо стратегічних напрямів розвитку інвестиційного потенціалу України, стимулювання іноземних та національних інвестицій в розвиток економіки держави;
- вивчення ініціатив та потенційних пропозицій щодо інвестиційних проектів, а також практики взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності з державними органами; аналіз та узагальнення проблем, які перешкоджають інвестуванню в економіку України, підготовка пропозицій щодо шляхів їх вирішення, зокрема щодо заходів зі сприяння захисту прав інвесторів;
- участь в опрацюванні проектів актів законодавства з питань інвестиційної діяльності.
Фінансування значних науково-дослідних інвестиційно-інноваційних процесів має здійснювати держава для визначення пріоритетних напрямів науково-технологічної та інноваційної діяльності. Це необхідно для здійснення конкретних дій та цілеспрямованої політики уряду та для бізнес-структур як допомога держави суб’єктам господарювання у пошуку виходу вітчизняної високотехнологічної та високоінтелектуальної продукції на світовий ринок. Для цього необхідно задіяти максимальні потужності вітчизняного науково-технічного потенціалу.
Тому доцільним є удосконалення механізму державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів, а саме:
- оновлення Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України;
- внесення суттєвих змін до чинного законодавства України щодо стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності відповідно до сучасних умов господарювання;
- проведення постійного контролю існуючих нормативних актів та проектів, що мають вплив на інвестиційно-інноваційну діяльність;
- здійснення моніторингу елементів інвестиційно-інноваційного потенціалу всіх регіонів країни;
- створення єдиного інформаційно-технологічного комплексу на базі регіональних центрів моніторингу ринків інтелектуальної продукції та ресурсів регіону;
- збільшити пільгове кредитування суб’єктів господарювання, що займаються інвестиційною діяльністю;
- здійснювати оцінку можливості ефективної реалізації проектів шляхом зменшення часу на проведення попередніх експертиз і видачі довідки про наукову обґрунтованість, технічну та комерційну привабливість проектів з метою включення цих проектів в державні, регіональні, муніципальні і корпоративні програми енергозбереження, а також проведення рейтингових досліджень споживчої цінності проектів.
Інвестиційно-інноваційна діяльність є важливою сферою в розвитку будь-якої країни і Україна не є винятком. Діючі механізми державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів не є ефективними та не досить адаптовані до сучасних умов господарювання. Головною проблемою в цьому напрямі є недостатнє державне фінансування даних процесів. Проте проведене нами дослідження показує, що в нашій країні здійснюються кроки у покращенні інвестиційного клімату, їх варто більш активувати та вдосконалювати інституційні умови реалізації інвестиційно-інноваційних проектів.
