Європейський вибір України на шляху інтеграції у високотехнологічне конкурентне середовище зумовив необхідність формування та запровадження інноваційної моделі розвитку, що повинна була забезпечити високі та стабільні темпи економічного зростання, вирішити певні соціальні й екологічні проблеми, забезпечити конкурентоспроможність національної економіки, підвищити експортний потенціал країни, гарантувати їй економічну безпеку та чільне місце в Європейському Союзі.
Однак, на практиці, інноваційний розвиток не став однією із головних характеристик зростання національної економіки України. Спостерігалися протягом кількох років і позитивні тенденції, але вони мали, переважно, тимчасовий характер і змінювалися слабкими зрушеннями в економіці, що характеризує інноваційні процеси в Україні як нестійкі та позбавлені чітких довготермінових стимулів для інноваційної діяльності.
Сучасний розвиток економіки України нерозривно пов’язаний з інвестиційними процесами, що є рушійною силою інтеграції економіки у світове господарство, за рахунок оновлення основних фондів промисловості, переведення капіталів із одних сфер в інші, передачі технологій, інновацій та управлінського досвіду. Залучення, використання чи обмеження інвестицій керівництво кожної держави визначає суб’єктивно, відповідно до соціально-економічних та національних особливостей країни.
З переходом до ринкових принципів господарювання централізоване будівництво житла за кошти держави фактично припинилося, а сам стан формування ринкової економіки затримався на етапі первинного нагромадження капіталу.
Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що до основних проблем житлового будівництва належать:
- відсутність джерел фінансування будівництва (значне скорочення обсягів державних централізованих капітальних вкладень, зменшення інвестиційних можливостей, зубожіння значної кількості людей);
- недосконала система ціноутворення;
- бюрократичні перешкоди на шляху реалізації інвестиційних проектів;
- відсутність рівних правових умов діяльності для всіх учасників інвестиційного процесу;
- недосконала система механізмів нормативно-правового регулювання економічних, соціальних і правових відносин у житловій сфері, наприклад, законодавчо врегульованого механізму майнової відповідальності за порушення умов договору підряду.
Неможливо навіть уявити сучасний розвиток нашої країни без активізації інвестиційної діяльності, пошуку та залучення надійних інвесторів, які б розміщували свої інвестиції на довгострокові терміни, забезпечуючи цим стабільний розвиток важливих ланок господарства. Україна має всі шанси для залучення інвестиційних ресурсів та використання їх на користь економіки, тому що потенціал української економіки має досить «широкі горизонти» для свого розвитку.
Основу інвестиційної діяльності будь-якої держави визначають за обсягом прямих іноземних інвестицій та за інвестиціями в основний капітал.
Житлове будівництво України сьогодні формується на частково ринковій, «змішаній» основі економіки перехідного періоду, з орієнтацією будівельних організацій на високоякісні та економічні результати. Справжній ринок в Україні поки не сформувався, оскільки не працюють фондовий і фінансовий ринки, немає справжніх фондових бірж із їхньою вільною купівлею–продажем акцій, облігацій (у тому числі, цих цінних паперів будівельних компаній).
Залучення інвестицій в будівництво житла завжди здійснюється протягом довготривалого періоду, в умовах невизначеності, та завжди пов’язане з ризиками. Відомо, що ризик виникає при невизначеності впливу факторів зовнішнього середовища та відсутності можливості здійснити адекватний достовірний прогноз економічних процесів. Тому, достатньо актуальною задачею, що виникає перед інвесторами, є вкладення коштів в проекти, що є інвестиційно привабливими.
