Сучасні українські державотворчі процеси характеризуються широким поступом теологічної думки українського православ’я — динамічного, складного та багатовимірного соціального вчення Української православної церкви київського патріархату (Православної церкви України). З огляду на історично дуже короткий час відродження і розвитку українського православ’я після розвалу атеїстичної системи СРСР, ці процеси ще недостатньо вивчені й проаналізовані у світлі державно-управлінської проблематики і соціальної думки християнства. Водночас інтенсивні й різнопланові процеси українського церковного життя стимулюють наукове дослідження сутності державотворчих ідей видатного церковного діяча сьогодення, Героя України, святійшого патріарха Київського і всієї РусиУкраїни Філарета Денисенка, який в цьому році відзначає своє 95-річчя.
Дослідження цього комплексу суперечностей, поза сумнівом, викликає як наукову, так і певну практичну зацікавленість, і має певну мету — зниження гостроти українських політичних процесів і їх спрямування на розбудову дійсно демократичної моделі взаємозв’язку державно-політичного режиму й суспільства. Актуальність дослідження історії українського православ’я XXI століття аксіологічних чинників державних ідей церковних керманичів пов’язана з тим, що жодна політична система, жодне суспільство не можуть нормально розвиватися без цілісної релігійно-моральної і духовної системи суспільно-політичних цінностей. У філософії державного управління домінуюча роль належить ідеям філософських і теологічних концептів, есхатологічним підходам, політичним і моральним цінностям, що складають основу духовного і соціального розвитку держави й суспільства.
Метою соціальної думки патріарха Філарета Денисенка стало поглиблення демократичних перетворень, всебічна оптимізація і демократизація політичної організації суспільства, вивчення української історії, культурних традицій, релігії, формування інститутів розвинутого громадянського суспільства, безумовне забезпечення конституційних прав та свобод кожної людини, дотримання духовних біблійних ідеалів соціальної справедливості, забезпечення більш активної участі православних християн у державному управлінні. Це є загальними обрисами християнської ціннісної системи соціального вчення Української православної церкви київського патріархату, яка здатна забезпечити успішність реформування державно-політичних засад демократичної України. На думку патріарха, демократія як основа державного управління набуває сили лише там, де існує примат духовних вічних цінностей, спільних духовних інтересів і фундаментальних цінностей християнства.
Соціальна доктрина церкви як науковий напрям християнської теології, що вивчає ціннісні засади функціонування суспільства, виникла відносно не так давно, лише у другій половині XX століття в католицькому і протестантському світі. Проте християнська церква постійно зверталася до розгляду та визначення фундаментальних духовних цінностей розвитку політики, державного управління, становлення культури людства, осмислюючи такі поняття як «Бог», «любов», «добро», абсолют», «краса», «вічність», «життя», «істина», «справедливість», «свобода», «духовність» тощо. Що ж стосується системного розгляду духовних цінностей християнства та сучасного суспільства, їх взаємозв’язку з політологією, державним управлінням, культурою і відкритою політикою, то ця проблема залишається досі недостатньо розробленою в українській державно-управлінській думці.
Світ духовних цінностей, релігії, теології, міфології виникає і формується у процесі духовної і творчої діяльності людини і суспільства як один з найважливіших елементів світової культури. Людина не лише творить духовні цінності залежно від релігії, науки, політичної ідеології, свого власного духовного індивідуального внутрішнього світу, вона постійно змінює та реалізує ціннісні концепти у ході культурно-релігійного, політичного, економічного, соціального та історичного розвитку. Отже, наукові дослідження християнської теології з питань політики і державного управління стають предметом соціальної доктрини християнства, політичної і публічної теології як частини сучасної науки.
Війна, політичні реформи, економічні трансформації українського суспільства призвели до духовного спустошення, тотальної зневіри, депресії, соціальної стагнації і розгубленості більшості населення. Саме тому державні управлінці, політологи і теологи визначають першочерговим завданням заповнення ціннісного і духовного вакууму у суспільстві, що передбачає системне дослідження філософії державного управління, історії християнської теології, духовних основ політичного процесу, привернення уваги науковців до ціннісних проблем розвитку української держави, науки, освіти і глобального людства в цілому. Планомірне, комплексне дослідження проблем державного управління передбачає розвиток конструктивного діалогу політології, філософії, соціології і християнської теології. Без вирішення ціннісних проблем розвитку українського суспільства неможливе попередження і подолання кризових явищ в житті України.
На думку патріарха Філарета Денисенка, стабільність розвитку політичної системи демократичної України, згуртованість українського народу, міцність обороноздатності, воля і свобода передбачають розробку та створення стійкої системи духовних цінностей християнства і соціального вчення українського православ’я. А це у свою чергу передбачає визначення певних кордонів філософії державного управління, історіософії, базових духовних цінностей, духовних ідей, філософських смислів, довкола яких об’єднується українська нація. Якою б не була розробленою і досконалою соціальна доктрина християнства католицького і протестантського світу, вона має враховувати історичні, культурні, містичні, національні і ментальні особливості українського суспільства.
Нинішня ситуація що склалась в Україні, навколо актуальних питань армії, мобілізації, соціальної справедливості, майбутнього держави, політики, культури та економіки зокрема, засвідчує: розчарування людей, втрату віри, надії, страх перед майбутнім, соціальну апатію, інфантилізм та небажання брати участь у соціально-політичному житті суспільства. Діяльність української держави, на думку патріарха, має більшою мірою пов’язувати саме з діяльністю православної церкви, яка активно розвиває свою священну місію вже в нових умовах політики, економіки, культури і війни.
Все це й зумовлює необхідність вивчення філософії державного управління в контексті християнського віровчення. Складні умови нашого сьогодення, військові виклики, економічне зубожіння потребують розробки в Україні державної соціальної і культурної політики з метою активного залучення релігійних організацій до формування гуманітарної і національної політики, а також стратегії розвитку країни. Ціннісна політика держави не може і не повинна формуватися без опертя на науково обґрунтовану, апробовану суспільною практикою систему духовних цінностей християнства і соціального вчення українського православ’я.
У державному управлінні й соціальній думці православної церкви лише розпочалися дослідження синергії християнської теології і філософії державного управління, релігійної етики й політології, соціальної доктрини християнства і соціології релігії. Відтак розкриття духовно-релігійних, державотворчих і національних ідей святійшого патріарха Філарета передбачає спробу пройти теологічними стежками сучасного українського православ’я і багатогранного наукового розуміння есхатологічного християнського майбуття України, процесів вільного мислення християнського світу, свободи слова, самореалізації особистості, демократії та ціннісних ідей сучасного державотворення.
Маємо зауважити, що на периферії уваги державних керманичів, політологів, управлінців тривалий час залишалися філософські й релігійні проблеми буття, національної ідеї України як ціннісного і світоглядного обрію бажаного майбутнього українського народу. Отже, своїм життям і архіпастирським служінням патріарх Філарет Денисенко засвідчив важливість втілення духовних і ціннісних ідей розвитку української держави у трикутнику взаємовідносин та взаємодії церкви, держави і суспільства.
Саме в історії України ціннісна система православної церкви формує характер, духовні ідеї, прагнення державної політики і саму філософію державного управління. Українська православна церква київського патріархату, зміцнюючи релігійний плюралізм православних громад, зрікаючись релігійного радикалізму, фанатизму, ненависті, певного психологічного хуторянства, ксенофобії, свідчить усьому глобальному світові про істинну свободу християнської думки, православну соборність і неупереджене теологічне дослідження суспільних геополітичних процесів. Відтак, на нашу думку, проблема розвитку в Україні демократії найбільшою мірою залежить від укорінення в суспільній свідомості духовних цінностей християнства.
Сучасні наукові дослідження вимагають наукового аналізу і синтезу сучасного теологічного, державно-управлінського, соціологічного, філософського, політологічного та психологічного знання. Наголосимо, що святійший патріарх Філарет з незмінною чіткою громадянською патріотичною позицією переймається питаннями українського національного державотворення, вдаючись до фахового предметного аналізу світової історії християнства, державно-управлінської практики формування державності, аналізуючи сучасний стан розбудови демократичної України як самостійної, правової і суверенної держави. Безперечним є те, що православна теологія одухотворювала все історичне і культурне життя України.
Християнство визначало розуміння системи Всесвіту, створеного Богом, загальні філософські погляди на світобудову, сенс життя, морально-етичні норми, політику і культуру. Українська православна церква стала важливим чинником державотворчих, національно-консолідуючих процесів. І саме тому вивчаючи цю тему, необхідно звернути увагу на загальні закономірності та особливості становлення і розвиток політичних ідей у світлі християнської соціальної думки.
Існування певної умовної самобутньої філософії державного управління ще у добу Київської Русі обґрунтовується тим, що ця релігійна філософія князів, церковних ієрархів, літописців Київської Русі просякнута богословськими ідеями християнства. І те, що було створено в Київській Русі у сфері державотворення, філософської та соціологічної думки, заслуговує на увагу як показник високого розвитку давньоруської християнської культури.
Соціальне вчення українського православ’я допомагає не лише теоретично обґрунтувати прийняття ефективних і соціально прийнятних державно-управлінських рішень, але і скоригувати цілі і місію церкви у діалозі з державою. Культурно-історична, релігійно-моральна, духовно-філософська і суспільно-політична місія православної церкви полягає в подоланні кризового, стихійного, нераціонального і негуманного характеру сучасного етапу суспільного розвитку України.
Гуманістична, вивірена самоусвідомлена, гармонійна та керована гуманітарна і соціальна політика держави багато в чому залежить від соціальної думки церкви і її моральних імперативів. Займаючись внутрішніми і зовнішніми способами організації наукових досліджень у галузі науки «Державне управління», науковцям варто сконцентрувати увагу на сенсовій архітектоніці й духовному ядрі публічного управління.
Державотворчі ідеї християнства можуть бути успішними лише в тому випадку, якщо вони ґрунтуватимуться на ідеях соборності України, суспільної довіри, солідарності, релігійного плюралізму й розвитку соціальної місії українських християнських церков, що, у свою чергу, передбачає подолання катастрофічного для України розриву між теорією філософії державного управління й реальною практикою політичного життя.
Існування зв’язку релігійного, культурного й історичного надбання українських релігійних мислителів минулого з науковими та практичними завданнями, які сьогодні постали перед політичною, управлінською та науковою елітою України, засвідчує кореляцією порушених проблем із духовними завданнями, окресленими у проповідях, духовних бесідах, зверненнях, посланнях, доповідях святійшого патріарха Філарета Денисенка.
